ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (Частина II)

Згідно ст. 380 ГК державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності спрямовується на захист економічних інтересів України, прав і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, створення рівних умов для розвитку усіх видів підприємництва у сфері зовнішньоекономічних стосунків і використання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності доходів і інвестицій, заохочення конкуренції і обмеження монополізму суб'єктів господарювання у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в оперативну діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, окрім випадків передбачених законом.

Перелік і повноваження органів державної влади, що здійснюють регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а також форми її державного регулювання і контролю визначаються Господарським кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність, іншими законами.

Відповідно до ст. 8 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність» державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності повинне забезпечувати наступні завдання:

-  захист економічних інтересів України і законних інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

-  створення рівних можливостей для суб'єктів ЗЕД розвивати усі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності і усі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

-  заохочення конкуренції і ліквідацію монополізму у ЗЕД.

Істотним недоліком законодавства про зовнішньоекономічну діяльність є відсутність вказівки на засоби державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Одним із засобів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємців є ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій.

Згідно ст. 381 ГК Кабінет Міністрів України може встановлювати перелік товарів,(робіт, послуг), експорт і імпорт яких здійснюються суб'єктами ЗЕД лише за наявності ліцензії.

Режим квотування зовнішньоекономічних операцій вводиться у випадках, передбачених законом, діючими міжнародними договорами України, і здійснюється шляхом обмеження загальної кількості і/або сумарної митної вартості товарів, які можуть бути ввезені(вивезені) за певний період.

Інформація про введення режиму ліцензування або квотування публікується в офіційних виданнях в порядку, встановленому законом.

З метою формування раціональної структури експорту деяких видів товару і захисту внутрішнього ринку відповідно до ст.16 Закону України «Про ЗЕД» і Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.95 р. встановлений режим ліцензування і квотування. Згідно ст. 16 Закону України «Про зовнішньоекономічну де-ти» ліцензування і квотування експорту і імпорту вводяться Україною в наступних випадках:

1) у разі різкого погіршення розрахункового балансу України, якщо негативне сальдо його перевищує на відповідну дату 25% від загальної суми валютних вимог України;

2) у разі досягнення встановленого Верховною Радою Украны рівня зовнішньої заборгованості;

3) у разі значного порушення рівноваги по певних товарах на внутрішньому ринку України(особливо по сільськогосподарській продукції, продуктам рибальства, продукції харчової промисловості і промисловим товарам народного споживання першої необхідності);

4) при необхідності забезпечити певні пропорції між імпортною і вітчизняною сировиною у виробництві; при необхідності здійснення заходів у відповідь на дискримінаційні дії інших держав;

5) при порушенні суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, правових норм цієї діяльності, встановлених цим Законом(вводиться як санкція режим ліцензування);

6) відповідно до міжнародних торгових угод, які укладає або до яких приєднується Україна(вводиться режим квотування).

У Україні діє шість видів експортних (импортны) ліцензій :

ліцензія генеральна — відкритий дозвіл на експортні(імпортні) операції по певному товару(товарам) і/або з певною країною(групою країн) впродовж періоду дії режиму ліцензування по цьому товару(товарам);

ліцензія разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний характер і видаване для здійснення каждои окремої операції конкретним суб'єктом ВЭД на період не менш того, який є необхідним для здійснення експортної(імпортною) операції;

ліцензія відкрита(індивідуальна) — дозвіл на експорт(імпорт) товару впродовж певного періоду часу(але не менше одного місяця) з визначенням його загального об'єму;

ліцензія антидемпінгова — належним чином оформлене право на імпорт в Україну впродовж встановленого часу певного товару(товарів), який є об'єктом антидемпінгового розслідування і/або антидемпінгових заходів;

ліцензія компенсаційна — належним чином оформлене право на імпорт в Україну в течію встановлене терміну певного товару(товарів), який є об'єктом антисубсидиционного розслідування і/або компенсаци ных заходів;

ліцензія спеціальна — належним чином оформлений. право на імпорт в Україну впродовж встановленого терміни певного товару(товарів), який є об'єктом спеціального розслідування і/або спеціальних заходів.

По кожному виду товару може встановлюватися тільки один вид ліцензії.

Квотування здійснюється шляхом встановлення режиму видачі індивідуальних ліцензій, причому загальний об'єм експорту(імпорту) по цих ліцензіях не повинен перевищувати об'єму встановленої квоти.

Шість видів експортних(імпортних) квот(контингентів) діють в Україні:

квоти(контингенти) глобальні — квоти, які встановлюються по товару(товарам) без визначення конкретних країн(груп країн), куди товар(товари) експортується або з яких він(вони) імпортується;

квоти(контингенти) групові — квоти, які встановлюються по товару(товарам) з визначенням групи країн, куди товар(товари) експортується або з яких він(вони) імпортується;

квоти(контингенти) індивідуальні — квоти, які встановлюються по товару(товарам) з визначенням конкретної країни, куди товар(товари) може експортуватися або з якої він(вони) може імпортуватися;

квоти антидемпінгові — граничний об'єм імпорту в Україну певного товару(товарів), що є об'єктом антидемпінгового розслідування і/або антидемпінгових заходів, який дозволено імпортувати в Україну впродовж встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях виміру;

квоти компенсаційні — граничний об'єм імпорту в Ук-раину певного товару(товарів), що є об'єктом антисубсидиционного розслідування і/або компенсаційних заходів, який дозволено імпортувати в Україну впродовж встановленого терміну і який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях виміру;

квоти спеціальні — граничний об'єм імпорту в Україну певного товару(товарів), що є об'єктом спеціального розслідування і/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну впродовж встановленого терміну, який визначається в натуральних і/або вартісних одиницях виміру.

По кожному виду товару може встановлюватися тільки один вид квоти.

Ліцензії на експорт(імпорт) товарів видаються Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції України.

Ліцензування операцій по переміщенню валютних коштів між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з метою інвестицій і/або надання (отримання) кредитів здійснюється Національним банком України.

Забороняється одночасне встановлення до одних і тих же товарів режиму ліцензування і квотування, режиму оподаткування експорту (імпорту), за винятком випадків, передбачених законодавством, і режиму попередніх імпортних депозитів відповідно до ст. 19 Закону.

Ліцензії видаються на підставі заявок суб'єктів ЗЕД, складених згідно з формою, яка затверджується і публікується Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції України.

У Декреті Кабінету Міністрів України «Про квотування і ліцензування експорту товарів» від 12.01.93 № 6-93 встановлено, що:

здійснення зовнішньоекономічної діяльності суб'єктами підприємницької діяльності України не вимагає державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності;

рішення про введення режиму ліцензування і квотування експорту (імпорту) приймається Кабінетом Міністром України за уявленням Міністерства економіки України з визначенням списку конкретних товарів(робіт, послуг), що підпадають під режим ліцензування і квотування, і термінів дії цього режиму;

товари(роботи, послуги), які експортуються суб'єктами підприємницької діяльності в межах отриманий ними квот або за міжурядовими угодами, державними контрактами, державними замовленнями в об'ємах, затверджених Кабінетом Міністрів України, не обкладаються митом;

квоти на експорт товарів(робіт, послуг) затверджуються Кабінетом Міністрів України;

реалізація квот і ліцензування експорту товарів(робіт, послуг) здійснюються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України;

ліцензії видаються суб'єктам підприємницької діяльності на підставі отриманих ними квот або гарантування сплати вивізного(експортною) мита при перетині товаром митного кордону України;

сплата вивізного(експортною) мита може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності шляхом видачі простого векселя з відстроченням платежу на термін виконання експортного контракту, але не більше ніж на 90 календарних днів з моменту заповнення вантажних митних декларацій. Порядок видачі, обліку і пред'явлення до оплати вказаних векселів встановлюється Міністерством фінансів України за узгодженням з Міністерством економіки України;

при визначенні розміру мита митна вартість товару, передбачена в контракті, перераховується в національну валюту України по поточному курсу Національного банку України на день сплати мита;

експорт товарів(робіт, послуг), який здійснюється для Погашення заборгованості по іноземних кредитах, наданих під гарантію Кабінету Міністрів України, або іноземних кредитах, отриманих по індивідуальних ліцензіях Національного банку України, не обкладається вивізним(експортною) митом.

Разом із загальними правилами ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операцій існують і спеціальні Прищепила, такі, що регулюють ліцензування експорту(імпорту) окремих видів товарів або в певні країни.

До числа засобів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, постійно вживаних державою, відносяться митно-тарифні засоби, тобто стягування митних зборів(митний тариф, інші податки на імпорт і експорт), а також квотування, ліцензування і застосування інших, нетарифних засобів.

Нааряду із звичайними і постійно вживаними засобами, існують охоронні(захисні) засоби державного регулювання, вживані в якості санкцій за порушення законодавства учасниками зовнішньоекономічної діяльності(спеціальні антидемпінгові і компенсаційні заходи) або внаслідок скрутного економічного становища госуударства(інші охоронні заходи). На відміну від постійних заходів ці заходи мають тимчасовий характер, а їх застосуванню Передує спеціальне розслідування, що проводиться в установл. законом порядку.

Слід розрізняти захисні засоби, що є санкціями за здійснення правопорушення і що не є такими. Так, обмеження імпорту товарів націлене на ліквідацію або Запобігання істотному збитку, що наноситься економіці держави внаслідок значного імпорту якого-небудь товару за відсутності правопорушень з боку експортерів.

Закон України «Про єдиний митний тариф» визначає, які види особливих мит вводяться у разі використання різних заходів захисту внутрішнього ринку. Згідно ст.11 :этого Закону в окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товаром не залежно від інших видів мит можуть застосовуватися: спеціальне мито, антидемпінгове мито і компенсаційне мито. Отже, існують три категорії особливих видів мит, які можуть застосовуватися до товарів, що ввозяться : спеціальна, антидемпінгова і компенсаційна.

Антидемпінгові і компенсаційні заходи є санкціями за застосування експортерами нечесних методів торгівлі, заборонених законодавством(демпінгу і заборонених субсидій).

Застосування що реалізовується при порушенні законів про зовнішньоекономічну діяльність антидемпінгових процедур передбачено ст. 37 Закону України «Про внешнеэкономич. діяльності». Її основою є здійснення суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності демпінгу.

За законодавчим визначенням, даним в ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», демпінг - це ввезення на територію країни імпорту товару за ціною, нижче порівняльної ціни на подібний товар в країні експорту, який завдає збитку національному товаровиробникові подібного товару.

Демпінг визначається як «негодящий експорт», вивезення товарів з країни за кордон за цінами значно нижчими, ніж усередині цієї країни або на світовому ринку, в цілях усунення конкурентів і захоплення зовнішніх ринків .

Демпінг також визначають як продаж товарів на ринку штучно зниженим цінам, можливо навіть нижче собівартості. Мета демпінгу — витіснення конкурентів і завоювання зовнішніх ринків збуту, тому в окремих випадках така тактика може кваліфікуватися як недобросовісна.

Демпінг може приймати ряд форм.

Спорадичний демпінг — реалізація за кордоном товару призводить до його непередбаченого надлишку на ринку. Як явище носить одиничний характер.

Грабіжницький демпінг — умисне вивезення товару за кордон за цінами нижчими, ніж ціни внутрішнього ринка з наміром підірвати положення зарубіжних постачальників на їх власному ринку. Метою такої акції є усунення конкурентів на зовнішньому ринку і утворення монополії.

Стійкий демпінг — перманентні тривалі зусилля із проведення демпінгової політики з метою завоювання конкурентоздатної позиції на зовнішньому ринку, що є гнучкішим відносно цін в порівнянні з внутрішнім ринком продавця. Демпінг може здійснюватися як засобами фірми-експортера, так і за допомогою держави за допомогою субсидування експортних постачань із засобів державного бюджету. У літературі демпінговою ціною вважають так звану викидну ціну, як правило, переслідуючу мету пригнічення конку-рентов. Встановлення демпінгових цін нерідко служить підставою для застосування санкцій по відношенню до того підприємця(виробникові або продавцеві), який йде на встановлення таких цін. Найчастіше під демпінговими маються на увазі ціни, що відхиляються на 30% і більше від рівня сталої ціни. Демпінговими визнаються також і ціни, що встановлюються на рівні нижче витрат виробництва.

Під антидемпінговими процедурами розуміється законодавчий захист національних виробників від імпорту іноземних товарів за цінами нижче «справедливої ціни», тобто ціни, яка встановлюється на цей товар в країні - експортерові або країні походження товару.

Боротьба з демпінгом є загальновизнаною в торговій практиці більшості країн світу як один з методів урядового регулювання імпорту. Офіційно захист від демпінгу узаконений у рамках ГАТТ (Генеральної угоди по тарифах і торгівлі). У 1996 р. ГАТТ перейменовано у світову організації торгівлі. У 1967 р. цією міжнародною організацією був прийнятий спеціальний «Антидемпінговий кодекс». Він регламентує процедуру виявлення і доказу факту демпінгу, а також способи компенсації збитку, нанесеного фірмам країни-імпортера, що виробляють аналогічну продукцію. У разі встановлення факту демпінгу імпортуюча країна може ввести антидемпінгові мита на товари, що ввозяться.

Відповідно до ст. 6 Указу Президента України «Про заходи по запобіганню експорту товарів походженням з України, які можуть розглядатися як демпінгові, і врегулюванню торгових суперечок» від 25.08.94 р., при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних і імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контрактні (зовнішньоторговельні) ціни повинні відповідати цінам, які склалися або складатимуться на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операцій. Відповідальність за обгрунтування цін по зовнішньоекономічних контрактах покладається на суб'єктів підприємницької діяльності. Ця санкція застосовується Міжвідомчою комісією з питань антидемпінгових розслідувань по експорту товарів походженням з України, МЗЕС України за рішенням суду або гос. судна України, або за уявленням правоохоронних органів України.