ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Критика кваліфікації договору переробки давальницької сировини як договору міни (бартеру) (III)

Особливу увагу за договором переробки давальницької сировини необхідно приділити формі оплати, оскільки за загальним правилом сторони можуть домовитися про будь-яку її форму. Законом України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” (ч. 1 ст. 6) передбачено, що розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть проводитися в грошовій формі, частиною давальницької сировини чи готової продукції, ...або за згодою замовника та виконавця з використанням усіх цих форм. Отже, виходить, що в різних випадках це будуть різні види договору? Якщо розрахунок за переробку давальницької сировини здійснюється частиною сировини або готової продукції, то за таких обставин присутні правові передумови для визнання такого договору договором міни. Натомість, якщо розрахунок за переробку давальницької сировини здійснюється виключно грошима, то такий договір однозначно не можна визнати договором міни. Якщо оплата здійснюється грошима, сировиною чи готовою продукцією одночасно, то постає питання: чи можна в цьому випадку стверджувати, що є правові передумови для визнання такого договору договором міни? Чи може це той випадок, про який законодавець говорить у п.6 ст. 715 ЦК України, що законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору міни?

Вважаємо, що форма оплати не може суттєво впливати на кваліфікацію розглядуваного договору,  оскільки від неї за договором на переробку давальницької сировини суть самого зобов’язання не має кваліфікаційних змін правової природи.

До речі, розробники Цивільного кодексу Російської Федерації не сприйняли подібну новелу і не закріпили в договорі міни, в якості еквівалентів роботи та послуги, хоча підзаконні акти, а саме Указ Президента Російської Федерації, це дозволяють. Загалом російські цивілісти вказують на те, що подібна угода буде вважатися бартерною, а ніяк не міною (вони розрізняють міну і бартер саме за цією ознакою).

Виходячи з положень ЦК України до договорів міни необхідно буде відносити усі договори, за якими розрахунки за товари, роботи, послуги здійснюються не шляхом їх оплати, а заміною її знову ж таки товарами, роботами, послугами. За специфікою двох останніх, вони не можуть бути наявними на момент укладення договору міни. Це знеособлює природу цього договору і дозволяє йому мігрувати по правовій природі.

Але, як зазначалося, регулювання виконання робіт чи надання послуг за таким договором неможливо без використання норм про підряд та послуги. Фактично можна уявити, що наявний договір підряду ускладнений формою оплати, оскільки теорія права вважає, що оплата за договором підряду традиційно здійснюється у грошовій формі. Тому ми також можемо такий договір розглядати і як договір підряду зі специфічною формою оплати.

Отже, постає логічне питання: договір переробки давальницької сировини це особливий договір міни чи різновид договору підряду зі специфічною формою оплати чи якийсь інший договір?