ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Нормування праці (Частина I)

Нормування праці, є складовою частиною управління виробництвом і включає визначення не-обходжених витрат праці на виконання робіт, виготовлення продукції як окремими працівниками, так і колективами працівників (бригадами), і встановлення на цій основі норм праці.

Нормування праці виконує ряд функцій, у тому числі виступає основою наукової організації праці і засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці і його оплатою.

Світовий досвід свідчить, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не тільки не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовується методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.

У Україні постановою Кабінету Міністрів України № 197 від 20 березня 1995 року затверджені заходи по поліпшенню нормування праці. Постановою Міністерства праці України від 19 травня 1995 року № 2 затверджено Рекомендації по нормуванню праці в галузях народного господарства.

При нормуванні праці працівників застосовуються такі види норм праці: норма часу, норма відпрацювання, норма обслуговування, норма (норматив) чисельності.

Норма часу — це розмір витрат робітника часу, встановлений для виконання одиниці роботи робітником або групою працівників (наприклад, бригадою) відповідної кваліфікації в певних організаційно-технічних умовах.

Норма вироблення — це встановлений об'єм роботи (кількість одиниць продукції), який працівник або група працівників відповідної кваліфікації повинні виконати за одиницю робочого часу у визначених організаційно-технічних умовах.

Норма обслуговування — це кількість промислових об'єктів (робочих місць, одиниць устаткування), які працівник або група працівників визначеної кваліфікації повинні обслужити на протязі одиниці робочого часу в певних організаційно-технічних умовах.

Різновидом норм обслуговування є норма управління, яка визначає чисельність робітників, підлеглих одному керівникові.

Норма (норматив) чисельності — це встановлена чисельність працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для виконання конкретних виробничих, управлінських функцій або об'ємів робіт.

З метою підвищення ефективності праці робітникам, праця яких оплачується почасово, встановлюється нормовані завдання на основі встановлених вище за норми праці. Нормоване завдання — це встановлений об'єм роботи, який працівник або група працівників повинні виконати за робочу зміну, робочий місяць.

Згідно КЗпП (глава VI) і вказаним Рекомендаціям норми праці встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

Впровадження і заміна норм робиться власником за узгодженням з профкомом. Про введення нових норм власник зобов'язаний повідомити працівників не пізніше чим за один місяць. Норми праці встановлюються на невизначений термін і діють до їх перегляду у зв'язку зі зміною умов, на які вони були розраховані.

Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими у міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технологій.

При відрядній платні праці визначаються розцінки, виходячи зі встановлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм вироблення.

Впровадження нових норм пов'язане з підвищенням інтенсивності праці, тому працівники не завжди зацікавлені в їх впровадженні. У законодавстві передбачено механізм стимулювання впровадження нових, прогресивніших норм праці і захисту інтересів раціоналізаторів і винахідників. За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовило заміну технічних норм і розцінок, зберігаються попередні розцінки на протязі шести місяців від дати їх впровадження. За іншими працівниками, які допомагали авторові у впровадженні винаходу, зберігаються попередні розцінки на протязі трьох місяців.