ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Поняття договору переробки давальницької сировини (I)

 

Підприємницька діяльність реалізується у різних формах, обумовлених багатоманітністю діяльності людей, зростаючими потребами суспільства, невпинним науково-технічним прогресом. Багатоманітність форм вираження та наявність можливостей реалізації волі суб’єктів господарської діяльності є необхідною умовою подальшого розвитку та становлення ринкової економіки на Україні. Господарський кодекс України (ст.6) проголошує загальні принципи господарювання, одним з яких є принцип забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту державою всіх суб’єктів господарювання.

Одним з правових засобів реалізації свободи суб’єктів господарювання розпоряджатися своїм майном (ч.1 ст. 41 Конституції України) та вільно обирати вид та засоби здійснення підприємницької діяльності (ст. 44 ГК України) є договір переробки давальницької сировини.

Договір переробки давальницької сировини на теперішній час не передбачений чинним Цивільним кодексом України. Отже, вказаний договір відноситься до категорії непоіменованих договорів. Але застосування цього договору має поширення у підприємницькій діяльності, про що свідчить увага, яка приділяється цьому договору у загальній та спеціальній літературі, низка прийнятих нормативно-правових актів різного рівня, а також численна судова господарська практика.

В літературі зустрічаються наступні визначення цього договору: договір, за яким організації видають підприємствам свої матеріали та устаткування для виготовлення продукції за договором підряду, договір підряду, що укладається на переробку матеріалів замовника (так званої давальницької сировини), договір для якого характерна передача матеріалів та обладнання однієї організації іншій для виготовлення необхідної замовнику продукції, за цим договором організація-замовник передає організації-підряднику матеріали в натурі або фонди на матеріали для виготовлення продукції за завданням замовника. На наш погляд, наведені визначення не відображають повною мірою специфіку розглядуваного договору. Наприклад, за практикою, яка склалася у господарському обороті, сторонами цього договору є замовник та виконавець. А також не врахована така особливість договору, як обов’язковість попереднього здійснення поставки давальницької сировини для переробки, що відокремлює цей договір від, наприклад, договору міни. Тому ми вважаємо за необхідне дати більш обґрунтоване визначення цього договору.

Однією з ідентифікуючих особливостей будь-якого договору вважається його предмет. Саме предмет договору визначає специфіку поняття договору, його змісту. Предмет договору є однією з суттєвих умов будь-якого договору – угоди. Деякі дослідники вважали цю умову єдиною дійсно суттєвою умовою договору. Цивільний кодекс України визнає предмет договору абсолютною істотною умовою для будь-якого виду договору (ч.1 ст.638).

Те, чого бажають досягти в подальшому суб’єкти договору (угоди) вже є результатом подальших правовідносин і виходить за межі договору-угоди, тобто це правовий результат, якого прагнуть досягти особи, що укладають двосторонню угоду (договір). Правовий результат угоди не є метою договору-угоди, його метою є намір досягти правового результату. Отже, предметом договору є зазначення, опис правового результату, якого прагнуть досягти сторони у майбутньому. До того ж, предмет договору, як ми вказували, завжди є індивідуалізуючою ознакою договору. За предметом договору в теорії цивільного права проводять розмежування типів та видів договорів. Тобто це така ознака договору, яка виражає його сутність. Предмет договору співвідноситься з умовами договору як філософські категорії сутність та зміст. Якщо зміст (умови договору) є у загальному розумінні сукупність всіх елементів та процесів, що створюють конкретний предмет, то сутність (предмет договору) це головна, внутрішня, відносно стійка сторона предмету. Сутність визначає природу предмету, з неї витікають всі інші сторони та ознаки.