ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Поняття та види підстав припинення зобов'язання

Припинений зобов'язання - погашення прав та обов'язків сторін, що складають його зміст. Це означає, що кредитор і боржник більше не пов'язані правами та обов'язками.

ЦК у статтях 599-609 передбачає такі підстави припинення зобов'язань: належне виконання, передання боржником кредиторові відступного, зарахування, домовленість сторін, прощення кредитором боргу, поєднання в одній особі борж­ника і кредитора, неможливість виконання зобов'язання, смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи, та інші, передбачені договорами або законами.

Підстави припинення зобов'язань: правочини (належне виконання, передання відступного, зарахування, домовле­ність сторін, прощення боргу); інші, що не є правочинами (поєднання в одній особі боржника і кре­дитора, неможливість виконання зобов'язання, смерть фізичної осо­би, ліквідація юридичної особи).

Характеристика підстав припинення зобов'язань - правочинів

1. Належне виконання (ст. 599 ЦК), тобто виконання, здійснене належними сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб – (односторонній правочин).

2. Зарахування зустрічних вимог, за таких умов (ст. 601 ЦК): 1) зарахуванню підлягають лише зустрічні вимоги, тобто ті, що випливають з двох різних зобов'язань, сторонами у котрих є одні й ті особи, кожна з яких в одному зобов'я­занні виступає кредитором, а у другому – боржником; 2) зустрічні вимоги мають бути однорідними (з однаковим предметом); 3) строк виконання зустрічних однорідних вимог повинен настати або є таким, що не був встановлений чи був визначений моментом пред'явлення вимоги. За цих умов для зара­хування достатньо заяви однієї із сторін безпосередньо, а може бути оформ­леною у вигляді зустрічної позовної заяви (од­носторонній правочин). Зарахування може бути як повним (коли зустрічні вимоги є рівними за обсягом), так і частковим.

          Зарахування не допускається: 1) щодо вимог, що мають особистий характер; 2) у разі спливу щодо вимоги позовної давності; 3) щодо вимог, стосовно яких є застереження про це у договорі або у законі.

1. Домовленість сторін (ст. 604 ЦК) – новація, передання боржником відступного кредиторові та прощення боргу кредитором.      

Новація - заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (ч. 2 ст. 604 ЦК). Припи­нення первісного зобов'язання припиняє дію додаткових (акцесорних) зобов'язань щодо нього, якщо інше не зазначене в договорі. Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом:, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та про сплату аліментів.

Відповідно до ст. 600 ЦК формою передання боржником відступного кредиторові можуть бути гроші, майно, здійснення боржником на ко­ристь кредитора певних робіт чи надання йому певних послуг. Згода на це може бути пе­редбачена сторонами заздалегідь, при вчиненні ними правочину, або досягнута між ними у процесі виконання зобов'язання, якщо вони дійдуть висновку про недоречність його виконання. Про це укладається договір, в якому ж ви­рішуються і питання про форму відступного, розмір, строки й поря­док його передання (здійснення).

Про­щення боргу (ст. 605 ЦК) - безоп­латне звільнення кредитором боржника від його обов'язків за умови не пору­шення цим прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Характеристика інших підстав припинення зобов'язань

1. Поєднання бор­жника і кредитора в одній особі (ст. 606 ЦК) - правонаступництво (у відносинах як між фізичними, так і юридичними особами), коли боржник за зобов'язанням отримує у ньому право вимоги і стає кредитором щодо самого себе (боржник за договором позики після смерті свого кредитора стає його єдиним спадкоємцем). Припинення за цією підставою зобов'язання між юридичними особами, може мати місце, наприклад, при їх реорганізації.

2. Неможливість виконання (ст. 607 ЦК) у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає. Фізична неможливість виконан­ня зобов'язання має, місце у разі загибелі предмету зобов'язання (індивідуально визначеного), з випадкових причин або через дію непереборної сили (заборони та об­меження, введені шляхом прийняття органами публічної влади відповідних правових актів). Якщо правовий акт, прийнятий органом пуб­лічної влади, що зумовив юридичну неможливість виконання зобо­в'язання, буде визнаний судом незаконним і скасований, сторони зо­бов'язання мають право вимагати від зазначеного органу відшкоду­вання завданих збитків та моральної шкоди.

3. Смерть кредитора чи боржника (ст. 608 ЦК), якщо зобов’язання нерозривно пов'язане із зазначеними особами (зобов'язання літературного замовлення, що припиняється смертю боржника (виконавця); смерті кредитора (потерпілої особи) припиняється зобов'язання з відшкодування боржником шкоди, зав­даної ушкодженням здоров'я тощо).

4. Ліквідація юридичної особи (як кредитора, так і боржника) (ст. 609 ЦК). Згідно зі ст. 1205 ЦК у разі припинення юридичної особи здійснюється капіталізація платежів, що стягуються з неї у зв'язку із заподіянням каліцтва чи ін­шого ушкодження здоров'я або із смертю фізичної особи. Капіталізо­вані платежі акумулюються Фондом соціального страхування від не­щасних випадків відповідно до ст. 46 Закону України «Про загаль­нообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випад­ку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р.