ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Правова природа договору переробки давальницької сировини (I)

Закріплення у Цивільному та Господарському кодексах України принципу свободи договору надало сторонам право самостійно врегулювати у договорі відносини, які детально не врегульовані цивільним законодавством, а також відступати від його положень, окрім випадків, коли обов’язкове застосування актів цивільного законодавства прямо регламентоване або прямо витікає зі змісту та суті відносин між сторонами.

Однією з наведених обставин є договір переробки давальницької сировини,  який не передбачений чинним цивільним законодавством України. Проте застосування цього договору отримало поширення у підприємницькій діяльності, що об’єктивно зумовлене розподілом праці, наявністю ефективних засобів переробки сировини у тих, хто не виробляє сировину, можливістю поєднувати різні види діяльності. Про це свідчить увага, яка приділяється цьому договору у сучасній загальній та спеціальній літературі, низка прийнятих нормативно-правових актів різного рівня. Однак це не вирішило нагальної проблеми визначення правової природи договору, про що свідчить численна судова господарська практика щодо застосування норм про різні договори до договірної конструкції, що розглядається.

В юридичній літературі немає єдності думок щодо правової природи цього договору. Його класифікують як форму інвестування переробного підприємства, як договір поставки, як договір міни чи бартеру, як договір підряду чи різновид підряду, як  змішаний договір. Відповідно, це спричиняє різні підходи до визначення змісту цього договору, різнобою правозастосовної практики. Такі обставини спонукають до детального аналізу наведених точок зору у порівнянні з нормами ЦК України та практикою проведення операцій у сфері переробки давальницької сировини і, на підставі цього, висловлення власної позиції з цього питання.

Правильне визначення правової природи суспільних відносин є важливим, адже це запобігає практичним помилкам та порушенню прав суб’єктів, сприяє правильному вибору способів та засобів захисту порушених суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.

Дослідженню правової природи договору переробки давальницької сировини за радянських часів не приділялося багато уваги, бо цей договір не мав широкого загальногосподарського планового значення. Свої думки з приводу правової природи цього договору висловлювали такі дослідники як  Шамис Л.С., Хан Р.Я., Садіков О.Н., Іоффе О.С., Амерханов Г.С., Брауде І.Л., Брагінський М.І. та ін.

У своїй статті “Критика кваліфікації договору переробки давальницької сировини як договору міни (бартеру)” ми обґрунтували думку, що договір переробки давальницької сировини не є за своєю правовою природою договором міни (бартеру). Хоча розглядуваний договір може містити у собі окремі зобов’язання, які за своєю суттю є зобов’язаннями з міни (бартеру), в разі розрахунку за договором частиною давальницької сировини чи готової продукції.