ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Правова природа договору переробки давальницької сировини (II)

Не витримує також критики точка зору, згідно якої розглядуваний договір визнається інвестиційним. Однією з ідентифікуючих особливостей інвестиційного договору є його особливий суб’єкт – інвестор, який характеризується наявністю в нього специфічних (інвестиційних) прав та обов’язків. До  інвестиційних, наприклад, відноситься право інвестора приймати участь у прибутку підприємства. До обов’язків – приймати підприємницький ризик підприємства, тобто мати майнові зобов’язання перед підприємством. Замовник, за договором переробки давальницької сировини, не є таким спеціальним суб’єктом і не має вказаних прав та обов’язків: замовник додержується своєї вигоди. До того ж інвестиції ведуть до збільшення статутного капіталу підприємства, що інвестується, цього також не відбувається в рамках договору переробки давальницької сировини.

Прояв зовнішньої тотожності зобов’язань з оплатної передачі готової продукції, притаманне як договору не переробку давальницької сировини, так й для договору поставки, зближує ці договори. Але ця подібність лише уявна. Це стає зрозумілим після логічного аналізу договору поставки та зобов’язань з переробки давальницької сировини. Договір поставки передбачає  передачу однією стороною товару у власність  іншої сторони, за що поставник отримує винагороду (ч. 1 ст. 712 ЦК України). Договір поставки в доктрині цивільного права розглядається як вид договору купівлі-продажу, згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України договір поставки регулюється нормами про купівлю-продаж. Частина 1 ст. 712 ЦК України передбачає, що оплата за договором поставки здійснюється у формі “певної грошової суми”, а у договорі переробки давальницької сировини оплата за договором може здійснюватися у будь-якій формі (натуральній чи грошовій або поєднуючи обидві). До зобов’язань з переробки давальницької сировини входить зобов’язання з безпосередньої переробки давальницької сировини, яке не охоплюється ні змістом договору поставки ні договору купівлі-продажу.

Хоча, ми погодимося, що суттєвий ряд рис договору поставки притаманний договору переробки давальницької сировини. Сторони у договорі переробки давальницької сировини обов’язково обговорюють умови та строки поставки сировини та готової продукції, що уявляє з себе елементи договору поставки. До обов’язкових елементів зобов’язання з поставки  доктрина цивільного права серед інших також відносить такі елементи,  як визначення родовими ознаками об’єкту договору  та довгостроковий характер подібних зобов’язань (хоча зобов’язання з поставки можуть мати й разовий характер). Давальницька сировина та готова продукція, у загальному випадку, уявляють з себе речі визначені родовими ознаками і є замінюваними, що є однією з основних особливостей договору поставки. Договір переробки давальницької сировини часто передбачає зобов’язання замовника з періодичної поставки давальницької сировини для переробки. Саме так часто забезпечується безперервне постачання переробних підприємств сировиною у нафтопереробній промисловості, у виробництві алюмінію (наприклад, в Росії), у хімічній та легкій промисловостях.  Таким чином, ми приходимо до висновку, що зобов’язання з переробки давальницької сировини лише частково охоплюються, але не входять повністю до змісту договору поставки.

Також не можемо ми повністю погодитися з точкою зору, що переробка давальницької сировини – це виключно зобов’язання, що регулюються в рамках договору підряду. Відносини між суб’єктами давальницьких відносин, що виражаються у відповідній договірній формі не укладаються в традиційну юридичну конструкцію цивільно-правового договору підряду. Проста логічна операція - доведення від протилежного – вже дає нам підставу стверджувати, що договір переробки давальницької сировини не може бути договором підряду у чистому його вигляді, тому що вище ми дійшли висновку, що розглядуваний нами договір містить у собі елементи договору поставки.