ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні вирішення ваших питань!»
Правове визначення поняття оплати праці. Структура і функції заробітної плати (Частина I)

Правове регулювання оплати праці працівників, що знаходяться в трудових стосунках з власниками підприємств, установ і організацій усіх форм власності і видів господарювання, а також з окремими громадянами на підставі трудового договору, здійснюється Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р.(із змі. та доп.), Кодексом законів про працю України — главами II, VI, VII, VIII, Законом України «Про колективні договори і угоди» від 1 липня 1993 р., а також інший численний нормативно-правовий акт, колективний договір і інший локальний положення конкретний підприємство.

Слід підкреслити, що вказані акти регулюють оплату праці тільки найнятих робітників, чия праця обумовлена укладенням трудового договору. Оплата праці інших працівників визначається угодою між працедавцем і працівником. До оплати праці власників, членів господарських суспільств, окремих підприємців правовий термін «оплата праці», «заробітна плата» не застосовується. Їх винагородою за працю є прибуток (доход), який розподіляється між співвласниками на підставі статуту або засновницького договору шляхом укладення угоди.

Правове визначення заробітної плати дане в ст. 1 Закону України «Про оплату праці». Заробітна плата - ця винагорода, обчислена, як правило, в грошовому вираженні, яке за трудовим договором власник або уповноважений їм орган виплачує працівникові за виконану роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності і умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці і господарської діяльності.

У законодавстві вживаються два терміни — «оплата праці» і «заробітна плата». Традиційно до оплати праці найнятих робітників застосовується термін «заробітна плата», їм підкреслюється те, що грошова винагорода виплачується за витрачену працю, за роботу, яка виконана. Крім того, тут підкреслюється також результативність праці.

Оплата праці залежить не лише від результатів праці конкретного працівника, але також від результатів праці, доходності конкретного підприємства. У науковій літературі підкреслювалося, що заробітна плата має бути заробленою. Термін «оплата праці» застосовувався до винагороди за працю колгоспників, оскільки були істотні відмінності і в порядку нарахування, і у формах оплати праці колгоспників. Застосовувався принцип нарахування оплати за підсумками господарської роботи колгоспу.

Нині в законодавстві терміни «оплата праці» і «заробітна плата» застосовуються як синоніми. Проте представляється все ж, що термін «оплата праці» ширший і його цільове призначення спрямоване на організацію оплати праці, регламентацію її окремих елементів і усієї системи правових засобів в цій сфері. Тоді як термін «заробітна плата» спрямований на права працівника в трудових стосунках, на отримання грошової винагороди.

Як правова категорія, заробітна плата є грошовою винагородою, яка виплачується власником працівникові за працю у встановленому сторонами трудового договору розмірі і в межах, визначених законодавством, соціально-партнерськими угодами, колективним і трудовим договорами.

Структурно заробітна плата складається з трьох частин: основної заробітної плати, додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Відповідно на підприємстві встановлюються фонди оплати праці.

Основна заробітна плата складається з винагороди за виконану роботу в межах встановлених норм праці(норми часу, вироблення, обслуговування, нормовані завдання, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок(окладів), відрядних розцінок — для робітників і посадових окладів — для службовців. Окрім вказаних видів заробітку, до фонду основної заробітної плати включаються також суми процентних або комісійних нарахувань залежно від об'єму доходу(прибули), отриманих від реалізації продукції(робіт, послуг), в тих випадках, коли вони є основною заробітною платою; суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет, журналів, телеграфного агентства, видавництва, радіо, телебачення і інших підприємств і оплати їх праці, яка здійснюється по ставках(розцінкам) авторської(постановочного) винагороди, нарахованої на цьому підприємстві.

Додаткова заробітна плата — ця винагорода за працю понад встановлені норми за трудові успіхи, винахідництво, а також за особливі умови праці. До фонду додаткової заробітної плати входять доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії за виконання виробничих завдань і функцій.

Наприклад, надбавки за кваліфікаційну майстерність, за знання іноземної мови, за класність водіям, бригадирам за керівництво бригадою, персональні надбавки за роботу в шкідливих умовах праці; премії за виконання і перевиконання виробничих завдань, за виконання акордних завдань в строк, за зменшення простоїв устаткування; винагороди за вислугу років, оплата разових робіт на підприємстві; оплата праці студентів під час проходження практики; плата за роботу у вихідні і святкові дні; витрати, пов'язані з оплатою житла працівникам підприємства, та ін.

Інші заохочувальні і компенсаційні виплати — це виплати у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні і інші виплати, або не передбачені законодавством, або норми, що перевищують, встановлені законодавством. Зокрема, сюди відносяться суми оплати вимушених відпусток за ініціативою адміністрації з частковим збереженням заробітної плати; оплата простою не з вини працівника, виплати працівникам, які брали участь в страйках; винагорода за підсумками роботи за рік; винагороди за відкриття, винаходи, раціоналізаторські пропозиції; одноразові заохочення, матеріальна допомога; суми соціальних і трудових пільг працівникам — додаткових відпусток, доплати до державних пенсій, плата за навчання в учбових закладах дітей працівників підприємства; вартість путівок для лікування і відпочинку або суми компенсацій замість путівок; суми прибули, спрямовані на придбання акцій для працівників трудового колективу; засоби, спрямовані на викуп майна підприємства членами трудового колективу, за рахунок засобів підприємства та ін.(див. Інструкцію за статистикою заробітної плати, затверджену наказом Міністерства статистики України від 11 грудня 1995 р. № 323 //Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — № № Ц-12. — С. 444).

 

Завантажте наш додаток
"Адвокат онлайн"
Google PlayGoogle Play AppStoreAppStore
Перейти до сайту