ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Проблема визначення поняття “предмет договору” у цивільному праві та цивільному законодавстві України (II)

Друга позиція відносить до предмету договору дії, які мають бути вчинені за договором (у загальному випадку таким предмет договору визнають у договорах на виконання робіт). Окремі дослідники вказують, що предмет договору може бути різним – як майно, так і певні дії або результат фактичних дій.

У відповідності з третьою точкою зору, автори відносять до предмету договору як дії, які мають бути вчинені так і речі, з якими чиняться відповідні дії. При цьому важко виділити однозначних прибічників тієї чи іншої точки зору, тому що часто автори у межах однієї роботи висловлюють протилежні точки зору, що ми проілюструємо нижче.

Щодо відношення до предмету договору майна, О.А. Сурженко відмічалось, що таке визначення предмету договору дається тільки у відношенні до договорів, в яких майновий об’єкт чітко проглядається, а в тих договорах, де його немає (у договорі доручення, в окремих договорах побутового замовлення та ін.) чи там, де він чітко не виявляється, предмет договору або не згадується взагалі, або визначається не зовсім чітко. Між тим, однією з ідентифікуючих особливостей будь-якого договору вважається його предмет. Саме предмет договору визначає специфіку поняття договору, його змісту.

Предмет договору є однією з істотних умов будь-якого договору (угоди). Деякі дослідники вважали умову про предмет договору єдиною дійсно істотною умовою договору. Цивільний кодекс України визнає предмет договору абсолютною істотною умовою для будь-якого виду договору (ч.1 ст.638). Господарський кодекс України також відносить предмет договору до умови, яка поряд із ціною та строком дії договору, є умовою, яку сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити (ч.3 ст.180). Отже, договорів, які не мають свого предмета, виходячи з положень Цивільного та Господарського кодексів України та сучасної теорії цивільного права, не існує.

Проілюструємо неоднозначність визначення об’єму поняття предмету договору на прикладі двох фундаментальних робіт з теорії договору та зобов’язань українських та російських цивілістів.

Так, у роботі “Зобов’язальне право” під редакцією О.В.Дзери на сторінках 95-100, 139-140, 144, 297-300, 324, 348,376 та ін. до предмету різних договорів відносить речі, майно – виходить з позиції ЦК України. А на с.284 вказує, що: “Предметом будь-якого договору купівлі-продажу є передача певного об’єкта у власність покупця”, на с.314 автор визнає предметом договору доручення на управління акціями “доручення та повноваження на управління акціями та реалізацію прав акціонера відповідного акціонерного товариства”, на с.316 предметом договору комісії визнається ”надання посередницьких послуг щодо купівлі, продажу, обміну цінних паперів, інших операцій”, предметом договору на ведення реєстру є “ведення реєстру та здійснення обліку цінних паперів відповідно до функцій реєстратора” (с.318) - тобто підтримана теорія дій та речей як предмету договору. Цікава ситуація з предметом договору підряду. Таким визнається по черзі “індивідуалізований результат праці” (річ, документація, збудований об’єкт) (с.435, 468, 474), потім “господарські, виробничі і тому подібні роботи” (с.487), а предмет договору “про виконання науково-технічних робіт” “часто ...не можна конкретно визначити”(с.495).