ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Проблеми правового регулювання зовнішньоекономічного договору на переробку давальницької сировини (договору толлінгу).

Сучасна міжнародна економіка характеризується наявністю тенденції до глобалізації та кардинального поглиблення міжнародного поділу праці, інтеграцією національних економік у світовий ринок. Вже зараз міжнародна економіка розглядається не тільки, як сукупність національних економік, а як єдина цілісна система. Україна також прагне інтегрувати у світовий економічний простір.

В останні роки в Україні поширилася практика переробки іноземної сировини на давальницьких умовах, що є однією з форм міжнародного поділу праці. Така виробнича конструкція ще має назву „толлінг”. Використання толлінгу на Україні обумовлено наявністю дешевої робочої сили та незавантажених переробних виробничих потужностей.

Існують різні кардинально протилежні точки зору про доцільність та корисність використання толлінгу переробними підприємствами України. До мінусів відносять незацікавленість замовника у модернізації виробництва та створенні робочих місць, погіршення фінансового стану підприємства, в разі сплати за переробку сировиною чи готовою продукцією, недоотримання податків (адже іноземні толери мають пільги у оподаткуванні, взагалі практика надання пільг толерам поширена у світі), нав’язування вигідного тільки для економічних центрів світу розподілу праці. Плюси толінгу полягають у забезпеченні світових стандартів виробництва та можливості вийти на світовий ринок; становленні  України у міжнародному розподілі праці не як сировинного додатку, а як технологічної країни з подальшою спеціалізацією в наукомістких галузях; набутті цінного досвіду у випуску конкурентноздатної продукції; одна з форм нарощування промислового експорту. Також толлінг є компромісною формою у вирішенні суперечки з питання власності на капітал із транснаціональними корпораціями. Пригадаємо досвід країн південно-східної Азії. Адже їх стабільний і бурхливий розвиток у 70-х роках був обумовлений саме іноземним капіталом у переробній промисловості, зараз ці країни спеціалізуються вже на випуску комп’ютерів та високотехнологічних комплектуючих.

Тому вважається за необхідне чітке правове регулювання подібних відносин з врахуванням міжнародного досвіду. Незважаючи на велике поширення в Україні договорів з переробки давальницької сировини у зовнішньоекономічних відносинах, їх правова база ще недостатньо розроблена. Потрібно більш чітке визначення основних понять: таких як давальницька сировина, операція з давальницькою сировиною. Чітке визначення цих понять має, як теоретичне так і практичне значення, про що свідчать судові прецеденти.

Також не врегульовані такі питання, як зобов’язання виконавця щодо збереження давальницької сировини; покриття збитків виконавцю в разі неналежного виконання замовником умов договору, ризик випадкової втрати сировини, розрахунки між сторонами у випадку втрати предмета договору повністю, або частково чи неможливістю закінчення роботи.

Необхідним є затвердження типової форми договору толінгу.