ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Проблеми правового регулювання зовнішньоекономічного договору на переробку давальницької сировини (II)

Потрібно більш чітке визначення основних понять: таких як давальницька сировина, операція з давальницькою сировиною. Чітке визначення цих понять має, як теоретичне так і практичне значення, про що свідчать судові прецеденти.

Також не врегульовані такі питання, як зобов’язання виконавця щодо збереження давальницької сировини; покриття збитків виконавцю в разі неналежного виконання замовником умов договору, ризик випадкової втрати сировини, розрахунки між сторонами у випадку втрати предмета договору повністю, або частково чи неможливістю закінчення роботи.

Необхідним є затвердження типової форми договору толінгу.

Про актуальність правового регулювання вказаних відносин свідчить і низка нормативно-правових актів, які були прийняті: у 1993- Декрет Кабінету Міністрів України №52-93 „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”: у 1995 році було прийнято Закон України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”: у 2001 році була прийнята нова редакція закону. Але слід відмітити, що дія закону в основному була спрямована на врегулювання порядку ввозу-вивозу сировини та готової продукції.

 Викликає питання визначення в Законі наступних понять:

операція з давальницькою сировиною операція з передньої поставки сировини для її наступного перероблення (оброблення, збагачення чи використання) на готову продукцію за відповідну плату, незалежно від кількості виконавців, а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини) за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менш як 20% загальної вартості готової продукції.

Операція з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах – операція з перероблення (оброблення, збагачення чи використання) давальницької сировини  в результаті технологічного процесу із зміною коду по ТН ЗЕД (незалежно від кількості виконавців), а також етапів (операцій з перероблення цієї сировини).

Отже, у першому випадку операція з давальницькою сировиною визначається, як цільова поставка замовником певної сировини, тобто це діяльність замовника, яка буде визначатися як операція с давальницькою сировиною в разі її переробки на умовах, вказаних у законі.

Друге визначення характеризує операцію з давальницькою сировиною, як діяльність виконавця, який перероблює поставлену заздалегідь сировину. Отже, подібна розбіжність вносить плутанину визначення понять. Виходить, якщо український замовник вивозить давальницьку сировину за кордон для переробки, а потім ввозить готову продукцію, то його діяльність не буде вважатися операцією з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах? Але це суперечить в подальшому самому ж Закону. До того ж незрозуміла взагалі доцільність виведення окремого поняття операції з давальницькою сировиною у цьому Законі. Це є відокремлення зовнішньоекономічних операцій с давальницькою сировиною від давальницьких операцій в країні? Але в цьому разі знов виходить, що не буде визнаватися операцією з давальницькою сировиною діяльність переробного підприємства, що здійснює переробку давальницької сировини вітчизняного виробника. А це невірно.

На наш погляд поняття операції з давальницької сировини

Особливістю правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності є переплетіння публічно-правових та приватно-правових начал  з великою долею міжнародно- правових джерел регулювання. Державний контроль за умовами здійснення зовнішньоекономічної діяльності є необхідним, зважаючи на стратегічну важливість такої діяльності та інтереси держави взагалі.

Розумне правове регулювання зовнішньоекономічних зв’язків дозволить найбільш ефективно використати переваги міжнародного поділу праці через органічне включення України в світову економіку в якості рівноправного партнера ,а не сировинного додатку.