ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Щодо проблеми визначення поняття давальницької сировини.

     Загальне поняття „давальницька сировина” в економічній діяльності резидентів України, а також у зовнішньоекономічній діяльності суб’єктів господарювання, визначено у Законі України „Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України „Про акцизний збір” №2895-14 від 13.12.01. Відповідно до нього давальницька сировина – це сировина, яка є власністю одного суб'єкта  підприємницької  діяльності  (замовника)  і  передається іншому   суб'єкту   підприємницької   діяльності  (виробнику)  для виготовлення підакцизних товарів (продукції)  без  переходу  права власності на таку сировину.

Таке нечітке трактування терміну „давальницька сировина” невиправдано розширює коло продукції, яка може вважатись давальницькою сировиною. Адже використовуватися у виробництві готової продукції може дуже широке коло матеріалів та виробів і, таким чином, це дає можливість підводити під поняття „операції з давальницькою сировиною” широке коло бартерних угод. Також поняття давальницької сировини ставиться в жорстку залежність від обкладення таких товарів акцизним збором, що взагалі не відображує правової суті поняття, і звужує можливості застосування такого договірного інституту для переробки іншої сировини, наприклад, сільськогосподарської.

Верховний суд України прирівнює давальницьку сировину у відповідних відносинах резидентів до цивільно-правової категорії „матеріали замовника”, що є об’єктом цивільно-правових відносин в рамках договору підряду. Вищий господарський суд України стверджує, що неприпустимо суто механічне використання положень розділу Цивільного кодексу України про підряд без врахувань особливостей характеру господарських відносин з переробки давальницької сировини та складу учасників – суб’єктів цих відносин. Остання точка зору вважається більш обґрунтованою. Отже, необхідно розглянути та визначити загальне поняття давальницької сировини, як правової категорії, що має важливе практичне те теоретичне значення.

Законодавче визначення поняття „давальницька сировина” в зовнішньоекономічній діяльності суб’єктів господарювання більш окреслене, воно наведене у Законі України  „Про внесення змін до закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, від 04.10.01р. №2761 (надалі Закон). У відповідності із ст.1 Закону, давальницька сировина – це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, виключно ввезені на митну територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) або вивезені за її межі українським замовником для використання у виробленні готової продукції. Право власності на на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готової продукцію належить замовнику. Далі в Законі висуваються додаткові економічні, юридичні та організаційні вимоги до визначення сировини, як давальницької, а саме: вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки повинна становити не менш як 20% загальної вартості готової продукції. До умови, що стосується переробки давальницької сировини у зовнішньоекономічній діяльності є ще вимога зміни коду за ТН ЗЕД готової продукції в результаті переробки та обов’язковість попередньої поставки виконавцю давальницької сировини відносно повернення виробленої з неї готової продукції.

Таке трактування ставить переробників у нерівні умови через різну структуру витрат на виробництво продукції в різних галузях. В матеріаломістких виробництвах частка сировини буде більше 20% не тільки на першій стадії переробки, але і на ряді наступних стадій, тоді як в енергомістких та трудомістких виробництвах частка сировини або комплектуючих виробів може бути меншою 20% вже на першій стадії переробки. Тому критерій  віднесення будь-якого продукту до давальницької сировини повинен мати на наш погляд, насамперед гносеологічний характер, тобто давальницькою сировиною слід вважати ті види сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, енергоносіїв, використання яких визначає основні ідентифікаційні властивості готової продукції або характер процесу її виробництва незалежно від кількості стадій переробки сировини. Це є доцільним для відмежування основної сировини від допоміжних матеріалів, які використовуються у виробництві тієї чи іншої продукції.

На підставі наведеного визначення давальницької сировини в законодавстві України на нашу думку необхідно визначити наступним чином: - давальницька сировина – це сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії, передані виконавцеві замовником для використання у виробництві готової продукції, що повертається замовникові, які визначають основні ідентифікаційні властивості готової продукції або характер процесу її виробництва.

Цілком зрозуміло, що до визначення давальницької сировини у зовнішньоекономічній діяльності держава може за необхідністю встановлювати додаткові вимоги в рамках державного регулювання та захисту української економіки, але наявність базового правильного визначення давальницької сировини у законодавстві України на сьогодні є необхідним заходом.