ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Використання правил ІНКОТЕРМС

  Відповідно до Указу Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.94 р., в цілях однакового тлумачення комерційних термінів суб'єктами підприємницької діяльності України при укладенні договорів, а також учасниками стосунків, що виникають у зв'язку з такими договорами, встановлено, що при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України усіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари (роботи, послуги), застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою (далі — Правила «ІНКОТЕРМС»). Суб'єктам підприємницької діяльності України при підписанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), наказано забезпечувати дотримання Правил «ІНКОТЕРМС».

Зовнішньоторговельний договір купівлі-продажу, як правило, передбачає переміщення товару на досить значні відстані, тому при укладенні такого договору питання доставки товару від продавця до покупця, його вантаження, страхування, оплати митних зборів і тому подібне, потребують ретельної регламентації.

У практиці міжнародної торгівлі склалися загальноприйняті принципи, регулюючі вказані питання. Ці принципи є базисними умовами зовнішньоторговельного договору купівлі-продажу. Вони виражені певними термінами, уніфіковані правила тлумачення яких представлені Міжнародною торговою палатою під назвою «ІНКОТЕРМС».

Правила «ІНКОТЕРМС» розроблені в цілях встановлення зведення Міжнародних правил по тлумаченню найбільш використовуваних торгових термінів, що визначають умови торгових операцій і вживаних у сфері зовнішньої торгівлі. За рахунок цього можна уникнути розбіжностей в тлумаченні таких термінів в різних країнах або ж, принаймні, значною мірою їх зменшити.

Частенько сторонам, що укладають договір, не відомі відмінності в торговій практиці у відповідних країнах. Це різноманіття в тлумаченнях призводить до непорозумінь, розбіжностей і звернень до суду, слідством чого стає втрата і засобів, і часу. В цілях вирішення цієї проблеми Міжнародна торгова палата в 1936 році видала зведення Міжнародних правил по тлумаченню торгових термінів, названих «ІНКОТЕРМС». В подальшому, в 1953, 1967, 1976, 1980, 1990, 2000, 2010 роках, в нього вносились зміни і доповнення.

Нині в Україні застосовується сьома та восьма редакція — «ІНКОТЕРМС-2000» та «ІНКОТЕРМС-2010». Нова редакція була викликана необхідністю врахувати зміни і нові досягнення в області електронного обміну даними. «ІНКОТЕРМС» представлені в такій формі, яка дозволяє і продавцеві, і покупцеві чітко відстежувати усю процедуру, на кожному етапі відповідно визначення своїх обов'язків. Так, новий спосіб складання «ІНКОТЕРМС» спрощує користування ними. Крім того, були враховані зміни, що відбуваються в транспортних технологіях. У зв'язку з цим деякі базисні умови були об'єднані і змінені.

Таким чином, важливою перевагою застосування «ИНКОТЕРМС» є усунення значною мірою відмінностей в правовому регулюванні стосунків при угодах купівлі-продажу сторін, що беруть участь в них. Це полегшує як укладення, так і виконання договорів, оскільки зміст прав і обов’язків сторін визначений однаково.

Сформульовані в «ІНКОТЕРМС» базисні умови зовнішньоторгової купівлі-продажу визначають момент переходу права власності на товар від продавця до покупця, тобто і риска його випадкової загибелі; встановлюють, хто (продавець або покупець) організовує перевезення товару, його вантаження, хто оплачує витрати по страхуванню товару, робить митне очищення товару від мита і так далі.

У «ІНКОТЕРМС-2000» усі базисні умови постачання класифіковані по чотирьох категоріях. У основі цієї класифікації лежить відмінність в об'ємі зобов'язань контрагентів по доставці товару.

Перша категорія «Е» — в неї входить лише умова «франко-завод» — представляє мінімальний об'єм зобов’язань для продавця, який повинен надати товар в розпорядження покупця за місцем знаходження продавця.

Друга категорія «Г» включає умови, що покладають на продавця обов'язок передати товар перевізникові, вказаному покупцем (ФОБ, ФАС, «франко-перевізник»).

Третя група «С» об'єднує умови, на яких продавець повинен забезпечити перевезення товару, але не зобов'язана переймати на себе ризику випадкової загибелі або ушкодження товару або нести які-небудь додаткові витрати, які можуть виникнути в результаті подій, що відбуваються після відвантаження товару (КАФ, СИФ, «доставка сплачена до», «доставка і страхування сплачені до»).

У четверту категорію «В» входять умови постачання, що передбачають обов'язок продавця нести усі витрати і риски, які можуть виникнути у зв'язку з доставкою товару в країну призначення («поставлено на межу», «поставлено з судна», «поставлено з пристані», «поставлено без оплати митного збору», «поставлено з оплатою митного збору»).

Особливістю структури «ІНКОТЕРМС-2000», що відрізняє останню редакцію від попередніх, є угрупування взаємних зобов'язань продавця і покупця в десять розділів. У кожному з них зобов'язанням продавця відповідають зобов’язання покупця. У число розділів, що охоплюють позицію відповідно продавця або покупця, входять наступні: 1) надання товару відповідно до договору(сплата ціни); 2) ліцензії, дозволу і формальності; 3) договір перевезення і страхування; 4) постачання(прийняття постачання); 5) перехід ризику; 6) повідомлення покупця(продавця); 7) розподіл доходів; 8) доказ постачання, транспортний документ або відповідна інформація через ЕОМ; 9) перевірка товару, упаковка, маркування; 10) інших зобов'язань.

Базисні умови торгових угод, зібрані в «ІНКОТЕРМС-2000», відносяться виключно до взаємовідносин продавця і покупця і не є умовами, визначальними взаємовідносинами сторін за договором перевезення, хоча як в тому, так і в іншому випадку часто вживається одна і та ж термінологія. Ті, хто укладає зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, повинні вибрати базисну умову постачання товару. Він позначається в пункті «Предмет контракту».

Можна відмітити деякі поширені базисні умови постачання товару в практиці міжнародної торгівлі. Одним з них являється умова, що іменується «франко-завод», при якому продавець надає товар в розпорядження покупця на своєму заводі. Тут же на покупця переходить і ризик випадкової загибелі товару. Покупець несе усі витрати по вантажу, перевезенню і страхуванню товару, оплачує митні збори.

По умові «франко-перевізник» вважається, що продавець виконав свої зобов'язання по постачанню товару після того, як передав його перевізникові. Ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить з продавця на покупця при цих умовах на момент передачі його перевізникові.

Зовнішньоторговельний договір купівля-продаж нерідко здійснюється на умовах ФАС (ГАЗ). Згідно з ним право власності, тобто і ризик випадкової загибелі або ушкодження товару і усі подальші витрати переходять з продавця на покупця після того, як товар розміщений на пристані уздовж борту судна.

За умови ФОБ право власності і ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходять з продавця на покупця у момент перенесення товару через поручні судна.

Умова, іменоване КАФ, схоже на умову ФОБ тим, що ризик випадкової загибелі або ушкодження товару тут також переходить з продавця на покупця у момент перенесення товару через поручні судна. Проте за умови КАФ, на відміну від умови ФОБ, продавець бере тут на себе обов'язок сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару у вказаний покупцем пункт призначення.

Базисна умова постачання, що іменується СИФ (СНД) накладає на продавця, окрім обов'язків по умові КАФ, також обов’язку забезпечити страхування від ризику випадкової загибелі або ушкодження товару під час перевезення.

Крім того, сторони можуть прийняти при укладенні зовнішньоторгової оборудки купівлі-продажу також умову франко-межа (постачання до межі) або франко-склад покупця або франко-порт призначення (інша назва «з судна»).

Вибір базисної умови постачання, яка в найбільшій мірі підходить продавцеві і покупцеві, залежить від конкретної ситуації.

Якщо виходити з правил «ІНКОТЕРМС» без урахування конкретного договору купівлі-продажу, то можна дійти висновку, що невигідною для покупця є умова франко-завод, оскільки воно передбачає для продавця мінімум обов’язків, а для покупця — максимум. Самим невигідним для продавця і кращим для покупця може здатися умова франко-склад покупця, що передбачає максимум обов'язків для продавця і мінімум — для покупця.

Проте не можна не враховувати, що витрати, які несе продавець, доставляючи товар покупцеві, включаються в його вартість, яку часто необхідно оплачувати в іноземній валюті. За наявності її у покупця в достатній кількості йому, звичайно ж, найвигідніше умова франко-склад покупця; при нехватці валюти вигіднішою для нього виявляється умова франко-завод. За цієї умови покупець отримує можливість уникнути надмірних витрат в іноземній валюті, наприклад, хоч би тим, що він організовує доставку товару на своєму власному транспорті.

Вибір базисної умови постачання товару зумовлює зміст багатьох інших статей контракту.