ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні рішення ваших проблем!»
+38 097-00-17-016
+38 063-653-03-82
+38 050-884-54-02
Заповіт як підстава спадкування (Частина IV)

Заповіт у формі привселюдного акта - це заповіт, зроблений відповідно до вста­новленої законом процедури за участю офіційної посадової особи (як правило, нотаріуса). У Франції заповіт складається за участю двох нотаріусів (або одного при двох свідках), у Швейцарії - за участю однієї посадової особи і двох свідків. Ос­новна перевага даної форми — гарантія іс­тинності заповіту і відповідності його змісту дійсній волі заповідача. Цілість заповіту забезпечується передбаченою законодавством можливістю його офіційного депонування в нотаріуса або іншої посадової особи.

Таємний заповіт — це заповіт, складе­ний заповідачем і в запечатаному вигляді переданий на зберігання нотаріусу, як пра­вило, при свідках.

В Англії, на відміну від країн континен­тальної Європи, закон передбачає лише одну основну форму заповіту. Відповідно до закону заповіт повинен бути зроблений у письмовій формі, підписаний заповіда­чем (або іншою особою за його вказівкою) і засвідчений не менше ніж двома свідками в його присутності. На відміну від власно­ручних заповітів англійський закон не ви­магає, щоб він був написаний рукою запо­відача. Заповіт може бути написаний за нього іншою особою, надрукований на ма­шинці і навіть оформлений у вигляді крип­тограми. Допускається поєднання машино­писного і рукописного текстів.

Англійська форма заповіту в основних рисах була сприйнята практично всіма штатами США, але у вирішенні цього пи­тання є деякі розходження. Так, законо­давство деяких штатів передбачає необхід­ність посвідчення заповіту трьома свідка­ми, допускаються власноручні заповіти.

Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР запо­віт має бути складений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його складан­ня, власноручно підписаний і нотаріально засвідчений.

У місцевостях, де немає нотаріальних контор, заповіти громадян, що постійно там мешкають, засвідчують посадові особи місцевих рад народних депутатів із дотри­манням тих самих правових норм, якими керуються нотаріуси. Таким чином, зовнішня форма заповіту є настільки істотним його елементом, що її порушення тягне недійс­ність самого заповіту (ст. 47 ЦК УРСР).

Поряд із розглянутими формами запо­віту законодавство встановлює спрощений порядок вчинення заповіту в особливих, виняткових обставинах, коли звернення до звичайних форм неможливе або вкрай ут­руднене, а також відносно окремих кате­горій осіб (військовослужбовці, моряки).

Так, відповідно до законодавства Німеч­чини, особа, яка перебуває в місцевості, з якою перерване сполучання через епідемію чи внаслідок інших виняткових обставин, або під час плавання на судні може вчинити заповіт у формі усної заяви в присутності трьох свідків.

У певних специфічних умовах застосо­вують більш спрощені способи посвідчення заповітів. Аналогічна можливість передба­чена і чинним українським законодавством. Так, ст. 542 ЦК УРСР та ст. 40 Закону України «Про нотаріат» вказують, що до нотаріально посвідчених заповітів прирів­нюються: заповіти громадян та військово­службовців, які перебувають на лікуванні, під час плавання на морських суднах, в пунктах дислокації військових частин та у місцях позбавлення волі.

Перелік осіб, вказаних у законі, вичерп­ний, ніякі інші посадові особи, крім вка­заних, не вправі засвідчувати заповіти.

Обов'язкова нотаріальна (і прирівняна до неї) форма заповіту встановлена через те, що при такому порядку посвідчення за­повіту не тільки перевіряється аналогіч­ність і дієздатність заповідача, а й роз'яс­нюються йому його права та обов'язки, за­безпечується законність самого заповіту та найбільш точне вираження волі самого за­повідача.

З викладеного ясно, чому відповідно до закону судова і нотаріальна практика вважає, що нотаріальна форма заповіту є істотною частиною даної угоди і якщо не дотримана ця форма, документ (заповіт) недійсний.

Новий ЦК України передбачає істотне оновлення інституту спадкування за запо­вітом. Насамперед слід зазначити, що спад­кування за заповітом поставлене в шостій Книзі на першому місці, перед спадкуванням за законом, а не навпаки, як це є нині.

Заповіт є особливим видом правочину, і за яким правові наслідки пов'язуються і як зі смертю заповідача, так і з волею і осіб, які названі у ньому спадкоємцями. Заповіт — це комплекс розпоряджень спадкодавця. Поряд з основним розпорядженням — до кого перейде його майно, у ньому можуть бути й інші розпорядження, у тому числі й немайнового характеру.