ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні вирішення ваших питань!»
Критика кваліфікації договору переробки давальницької сировини як договору міни (бартеру) (II)

В юридичній літературі та у претензійній судовій господарській практиці висловлено точку зору, за якою договір на переробку давальницької сировини кваліфікується як бартерний договір, тобто договір міни. За Цивільним кодексом України (ч. 1 ст. 715) поняття договору міни та бартеру є тотожними. Авжеж, розглядаючи ці відносини з точки зору економічного суспільного відтворення, легко усвідомити, що вони є нічим іншим, як актами обміну. Але правова кваліфікація договору має дещо іншу природу ніж економічна суть вказаних суспільних відносин.

ЦК України (ч. 5 ст. 715) значно розширив сферу застосування договору міни у порівнянні із Цивільним кодексом УРСР 1963 року, та закріпив проголошену раніше у Законах України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в галузі зовнішньоекономічної діяльності” можливість обміну майна за цим договором на роботи та послуги, що, в свою чергу, розширило і нормативну базу, яка регулює зобов’язання за цим договором. Якщо раніше договір міни регулювався виключно нормами про договір купівлі-продажу, то тепер за ст. 716 ЦК України до договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, про договір поставки, договір контрактації та інші договори, елементи яких включено до договору міни, якщо це не суперечить суті зобов’язання. Зрозуміло, що таке розширення правового регулювання закономірне, адже, як зазначено в юридичній літературі, спроби в рамках договору міни (бартеру) врегулювати, наприклад, зустрічне виконання робіт без допомоги норм про підряд – безперспективні.

Розширеним стало і трактування бартеру, оскільки в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.1.19) прямо регламентовано, що розрахунки за бартерними операціями можливі у будь-якій іншій формі ніж грошова, включаючи  будь-які  види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). За договором міни (бартеру) здійснюється обмін товарами, роботами чи послугами (ч. 1 ст. 715 ЦК України), при чому в разі різної вартості товарів, що обмінюються можлива доплата грошима (ч. 3, ст. 715 ЦК України).

Розширене правове регулювання договору міни призводить до ускладнення кваліфікації договору переробки давальницької сировини. З однієї сторони його можна розглядати як підрядний - договір на виконання робіт, з іншої – це буде договір міни (бартеру), за яким одна сторона виконує роботи, а друга, в обмін на це, – надає сировину чи готову продукцію. Договір переробки давальницької сировини можна визнати договором міни лише у тому випадку, коли сировина обмінюється на вже виготовлену заздалегідь продукцію(така практика поширена, наприклад при обміні соняшникового насіння на олію для населення), тобто процес виробництва залишається за межами договору. За наведених обставин відсутній елемент зворотності, притаманний договору переробки давальницької сировини, коли після передачі замовником давальницької сировини, виконавець потім зворотно передає йому готову продукцію, що не притаманно договору міни.

Завантажте наш додаток
"Адвокат онлайн"
Google PlayGoogle Play AppStoreAppStore
Перейти до сайту