Договір прокату — це договір, за яким наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк (ст. 787 ЦК).
Правове регулювання: ст. 787-791 ЦК, загальні положення про договір найму (оренди) ЦК, Закон України «Про захист прав споживачів».
Правова характеристика - двосторонній, оплатний, може бути як реальний так і консенсуальний, приєднання (оскільки наймодавець встановлює типові умови договору прокату), публічний.
Сторони договору - наймодавцем за договором прокату може бути особа, яка здійснює підприємницьку діяльність з передання речей. Відповідно до ст. 15 ЗУ «Про театри і театральну справу» театри мають право здійснювати діяльність з прокату костюмів, взуття, обладнання, реквізиту, бутафорії, гримувальних та інших товарів і предметів.
Істотні умови - предмет, плата за користування (тарифи, які встановлює наймодавець), строк. Умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними.
Предметом договору прокату може бути тільки рухома річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб. Використання предмета прокату для виробничих потреб може бути лише у випадку, коли це передбачено договором.
Законодавством встановлені обмеження щодо передання в прокат певних предметів (засоби вимірювальної техніки дозволяється видавати напрокат, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію; прокат на території України примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм та баз даних дозволяється лише за умови їх маркування контрольними марками, тощо).
Наймач вправі відмовитися від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час. У зв'язку з цим плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю, але водночас наймач позбавлений права на укладення договору піднайму і переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача (статті 790, 791 ЦК України).
Оренда транспортних засобів (параграф 5 гл. 58 ЦК).
Предмет договору: повітряні судна (ст. 15 ПК України); морські та річні судна (Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом, затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство транспорту України від 30.01.2002); наземні самохідні транспортні засоби - залізничні транспортні засоби, зокрема вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт і контейнери, автомобільні транспортні засоби.
Права та обов'язки сторін.
Крім прав та обов'язків, установлених § 1 глави 58 ЦК сторони договору транспортного засобу мають такі права та несуть такі обов'язки:
наймодавець зобов'язаний: передати в найм екіпаж, який обслуговує транспортний засіб, якщо це встановлено договором (ч. 2 ст. 798 ЦК); надавати комплекс послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу (ч. 3 ст. 798 ЦК); застрахувати транспортний засіб (ст. 802 ЦК; Закон України «Про страхування»);
наймач має право: на використання транспортного засобу у своїй діяльності; на укладення договорів перевезення, а також інших договорів відповідно до призначення транспортного засобу (ст. 800 ЦК);
наймач зобов'язаний: підтримувати транспортний засіб у належному стані, зокрема здійснювати обслуговування та ремонт (ч. 1 ст. 801 ЦК); нести витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, у тому числі пов'язані зі сплатою податків та інших платежів (ч. 2 ст. 801 ЦК); відшкодувати збитки, завдані в зв'язку з втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини (ст. 803 ЦК); відшкодувати шкоду, заподіяну іншій особі у зв'язку з використання транспортного засобу (ст. 804 ЦК, глава 82 ЦК).
Форма договору - якщо сторонами договору є юридичні особи - письмова, а якщо хоча б одна зі сторін фізична особа - нотаріальна (ст. 799 ЦК).
