Підприємницька діяльність реалізується у різних формах, обумовлених багатоманітністю діяльності людей, зростаючими потребами суспільства, невпинним науково-технічним прогресом. Багатоманітність форм вираження та наявність можливостей реалізації волі суб’єктів господарської діяльності є необхідною умовою подальшого розвитку та становлення ринкової економіки на Україні. Господарський кодекс України (ст.6) проголошує загальні принципи господарювання, одним з яких є принцип забезпечення економічної багатоманітності та рівного захисту державою всіх суб’єктів господарювання.
Одним з правових засобів реалізації свободи суб’єктів господарювання розпоряджатися своїм майном (ч.1 ст. 41 Конституції України) та вільно обирати вид та засоби здійснення підприємницької діяльності (ст. 44 ГК України) є договір переробки давальницької сировини.
Договір переробки давальницької сировини на теперішній час не передбачений чинним Цивільним кодексом України. Отже, вказаний договір відноситься до категорії непоіменованих договорів. Але застосування цього договору має поширення у підприємницькій діяльності, про що свідчить увага, яка приділяється цьому договору у загальній та спеціальній літературі, низка прийнятих нормативно-правових актів різного рівня, а також численна судова господарська практика.
В літературі зустрічаються наступні визначення цього договору: договір, за яким організації видають підприємствам свої матеріали та устаткування для виготовлення продукції за договором підряду, договір підряду, що укладається на переробку матеріалів замовника (так званої давальницької сировини), договір для якого характерна передача матеріалів та обладнання однієї організації іншій для виготовлення необхідної замовнику продукції, за цим договором організація-замовник передає організації-підряднику матеріали в натурі або фонди на матеріали для виготовлення продукції за завданням замовника. На наш погляд, наведені визначення не відображають повною мірою специфіку розглядуваного договору. Наприклад, за практикою, яка склалася у господарському обороті, сторонами цього договору є замовник та виконавець. А також не врахована така особливість договору, як обов’язковість попереднього здійснення поставки давальницької сировини для переробки, що відокремлює цей договір від, наприклад, договору міни. Тому ми вважаємо за необхідне дати більш обґрунтоване визначення цього договору.
Однією з ідентифікуючих особливостей будь-якого договору вважається його предмет. Саме предмет договору визначає специфіку поняття договору, його змісту. Предмет договору є однією з суттєвих умов будь-якого договору – угоди. Деякі дослідники вважали цю умову єдиною дійсно суттєвою умовою договору. Цивільний кодекс України визнає предмет договору абсолютною істотною умовою для будь-якого виду договору (ч.1 ст.638).
Те, чого бажають досягти в подальшому суб’єкти договору (угоди) вже є результатом подальших правовідносин і виходить за межі договору-угоди, тобто це правовий результат, якого прагнуть досягти особи, що укладають двосторонню угоду (договір). Правовий результат угоди не є метою договору-угоди, його метою є намір досягти правового результату. Отже, предметом договору є зазначення, опис правового результату, якого прагнуть досягти сторони у майбутньому. До того ж, предмет договору, як ми вказували, завжди є індивідуалізуючою ознакою договору. За предметом договору в теорії цивільного права проводять розмежування типів та видів договорів. Тобто це така ознака договору, яка виражає його сутність. Предмет договору співвідноситься з умовами договору як філософські категорії сутність та зміст. Якщо зміст (умови договору) є у загальному розумінні сукупність всіх елементів та процесів, що створюють конкретний предмет, то сутність (предмет договору) це головна, внутрішня, відносно стійка сторона предмету. Сутність визначає природу предмету, з неї витікають всі інші сторони та ознаки.
Правовим результатом (який саме описує предмет договору) договору-угоди завжди є результат виконання певних зобов’язань за договором-правовідношенням. До поняття предмету виконання зобов’язання входять певні дії та майно, з яким відбуваються ці дії. Тобто конкретний юридичний обов’язок завжди пов’язаний з певними діями зобов’язаних осіб. Окреслюючи предмет договору, сторони перш за все зазначають, що вони хотіли бачити зробленим (які основні дії), а не лише майно, якого стосується встановлення відносин. Саме тому ми не можемо погодитися з пануючою в цивілістиці думкою (яка, переважно, обумовлена позицією законодавця), згідно якій предметом договору є майно, майнові права та інші об’єкти цивільних прав.
У юридичній літературі предмет договору розглядається з трьох позицій. Перша співпадає з точкою зору законодавця, висловленою у ЦК (найбільш поширена). Ці автори ототожнюють предмет договору з об’єктом зовнішнього світу – предметами, як речами, що не має відношення до категорії предмет договору. Друга позиція відносить до предмету договору дії, які мають бути вчинені за договором. У відповідності з третьою точкою зору, автори відносять до предмету договору як дії, які мають бути вчинені, так і речі, з якими чиняться відповідні дії. При чому важко виділити однозначних прибічників тієї чи іншої точки зору, тому що досить часто автори у межах однієї роботи висловлюють протилежні точки зору. На наш погляд, це відбувається тому, що у доктрині цивільного права немає чіткої позиції щодо визначення такої правової категорії як “предмет договору”. З’ясування цієї проблеми потребує окремого дослідження.
Щодо визначення предмету договору, ми додержуємося третьої з наведених точок зору та вважаємо, що до предмету договору обов’язково входять певні дії та майно. Таким чином, загальним предметом договору купівлі-продажу є передача майна, договору підряду – виготовлення певної речі чи виконання робіт з досягненням певного результату, договору надання послуг – надання послуг.
Отже, предметом договору переробки давальницької сировини ми вважаємо поставку та переробку давальницької сировини у готову продукцію.
Виходячи з того, що ми класифікуємо предмет договору переробки давальницької сировини більшою мірою як виконання робіт та результат робіт, то поняття цього договору необхідно давати виходячи із загального родового поняття договору на виконання робіт, тобто договору підряду (ст. 837 ЦК України) з урахуванням особливостей розглядуваного договору.
Виходячи з вищевикладеного, поняття договору переробки давальницької сировини можливо визначити наступним чином: за договором переробки давальницької сировини одна сторона (замовник) зобов’язується надати давальницьку сировину другій стороні (виконавцю), а виконавець зобов’язується переробити надану давальницьку сировину у готову продукцію та передати останню замовнику, який зобов’язується прийняти її та сплатити за її переробку.
