ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні вирішення ваших питань!»
Процедура банкрутства та порядок її проведення (Частина ІІІ)

Банкрутство - це процедура, яка виникає в наслідок дій, як боржника, так і інших суб'єктів підприємницької діяльності, що є його кредиторами, а також держави в особі відповідних податкових органів і фондів пов’язаних з неплатоспроможністю суб’єкта підприємницької діяльності.

 

Ліквідація, банкрутство фірм, взагалі, можна розглядати в якості інструменту виведення суб'єктів підприємницької діяльності з кризової фінансової ситуації, оскільки в основі самої процедури банкрутства товариств з обмеженою відповідальністю, лежать конкретні юридичні та економічні дії, результатом яких є звільнення підприємства від боргів, повернення дебіторської заборгованості, після чого стає можливим залучення інвестора або інші заходи фінансово - економічного росту підприємства.

Банкрутство  товариств з обмеженою відповідальністю,  можна розглядати з декількох позицій:

 - боржник, що ініціює банкрутство;

 - кредитора що порушує справу про банкрутство.

У будь-якому випадку процедура банкрутства є найбільш реальною можливістю в умовах економічної нестабільності, що має місце при фінансовій кризі, наявності величезних заборгованостей перед бюджетом, кредитів на розрахункових рахунках підприємств, пов’язаних з недостатністю в обігових коштах у більшості підприємств, отриманням відшкодування за рахунок майна боржника, його корпоративних прав.

У цьому сенсі банкрутство, товариства з обмеженою відповідальністю, можна розглядати як інструмент перерозподілу власності - реприватизацію. Для боржника - це можливість при правильному проведенні процедури, з урахуванням усіх юридичних аспектів, вирішити питання виведення активів з-під загрози їх реалізації для погашення заборгованостей.

 

Зобов'язання поділені на декілька напрямків:

1. Зобов'язання щодо сплати податків перед бюджетними організаціями і іншими фондами.

2. Зобов'язання перед фінансово-кредитними установами (банками, фінансовими компаніями, страховими компаніями щодо договірних зобов’язань в частині кредитування).

3. Зобов'язання перед кредиторами за продукцію.

4. Зобов'язання перед акціонерами, працівниками та співвласниками підприємства (оплата праці,  дивідендів та прибутку).

Кожен кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов'язань в натурі, а також відшкодування збитків, понесених у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, що передбачено нормами чинного законодавства України. Коли підприємство не виконує покладені на нього  зобов'язання, виникає питання, чи здатне воно задовольнити вимоги кредиторів, та чи є воно платоспроможним.

Поняття платоспроможності і спроможності підприємства виконати наявні зобов’язання є основою поняття банкрутства відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом":

Під банкрутством розуміється визнана господарським судом нездатність, боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури.

Банкрутство стає юридичним фактом з моменту винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкротом. Проте порядок самої процедури банкрутства залежить від конкретних обставин справи.

У самій процедурі згідно Закону, вживаються відносно боржника - банкрута та кредитора наступні терміни: боржник; неплатоспроможність; банкрутство; суб'єкт банкрутства; кредитор; грошове зобов'язання; безспірні вимоги кредиторів; досудова санація; розпорядження майном боржника; розпорядник майна; санація; реструктуризація підприємства; керуючий санацією; ліквідація; ліквідатор; арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор); мирова угода; представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю; сторони у справі про банкрутство; учасники провадження у справі про банкрутство; заінтересовані особи стосовно боржника; мораторій на задоволення вимог кредиторів; погашені вимоги кредиторів; значні угоди; угоди, щодо яких є заінтересованість; уповноважена особа акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю.

Більшість з перерахованих термінів мають свою строгу хронологію, деякі, можуть мати місце на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Розглядаючи,  банкрутство як процедуру, можна виділити наступні основні етапи процесу:

 

Частина I: «Заява про  порушення справи про банкрутство і його розгляд господарським судом».

Основою для порушення справи про банкрутство являється письмова заява будь-якого з кредиторів, самого боржника, органів державної податкової служби або контрольно-ревізійної служби до господарського суду за місцем знаходження боржника.

Заява будь-якого з кредиторів являється достатньою основою для порушення господарським судом справи про банкрутство юридичної особи у разі, коли ця юридична особа впродовж трьох місяців не може задовольнити визнані ним вимоги, або виплатити заборгованість за виконавчими документами, у тому числі зобов'язання по сплаті податків і обов'язкових платежів. До виконавчих документів, згідно чинного законодавства України відносять:

- виконавчі написи нотаріуса;

- виконавчі листи;

- накази господарського суду;

- свідчення комісій з трудових спорів підприємств, установ, організацій;

- рішення і постанови, (згідно  ст. 348 ГПК);

- документи про безспірні вимоги органів державної податкової служби.

До заяви кредитора про порушення справи про банкрутство окрім копії оплаченого розрахункового документу з підтвердженням банку про те, що цей документ поміщений на картотеку з вказівкою дати, необхідно додавати документ про оплату держмита у встановленому розмірі.

До публікації в офіційних друкарських органах заява може бути відкликана заявником, якщо це не порушує прав кредиторів.

Закон передбачає можливість звернення до господарського суду із заявою самого боржника, у разі його неплатоспроможності або загрози такої неплатоспроможності. Ініціація боржником порушення справи про банкрутство однозначно свідчить про відсутність суперечки про наявність і неоплатну боргу. Тому від боржника при поданні заяви до господарського суду не вимагають доказів неоплатного боргу. До заяви боржник додає перелік його кредиторів і боргів, список дебіторів, бухгалтерський баланс, аудиторський висновок, опис закладеного майна, розмір заборгованості по податках і зборах і розмір заборгованості по компенсації збитку, нанесеного життю і здоров'ю, заробітної плати, авторської нагороди. Також зазвичай вимагає суд довідку обслуговуючого банку про наявність грошових коштів на рахунку.

Не може виступати кредитором у справі по банкрутству юридичні і фізичні особи, вимоги яких повністю забезпечені порукою. Це положення Закону дає можливість боржникові на першій же стадії процедури банкрутства, передавши в заставу майно, припинити провадження у справі про банкрутство.

Нове законодавство містить положення, згідно з яким орган державної податкової служби зобов'язаний надати докази застосування заходів по стягненню заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку. У ст. 7 Декрету КМУ передбачено можливість звернення стягнення у безперечному порядку на суми, які боржник повинен отримати від своїх дебіторів. Тобто, права податкової служби при поводженні із заявою про банкрутство дещо обмежені за рахунок прав, наданих Декретом.

Розмір суми заборгованості, повинен бути достатньою підставою для того, щоб почати розгляд заяви про банкрутство (триста мінімальних розмірів заробітних плат).

Питання, що вирішуються:

- введення процедури розпорядження майном, призначення розпорядника майном;

- призначення дати проведення підготовчого засідання введення мораторію на задоволення вимог кредиторів

 - застосування заходів по забезпеченню грошових зобов'язань кредиторів;.

 - застосування заходів по забезпеченню грошових зобов'язань кредиторів (накладення арешту на майно і рахунки боржника, заборона здійснювати певні дії, заборона на здійснення дій з реорганізації підприємства, зобов'язати передати наявні цінні папери, інше майно на збереження, заборона на укладення угод без згоди розпорядника майна).

Новим є введення розпорядників, майном боржника і виконанням його обов'язків, а також встановлення максимального терміну для цієї процедури - 6 місяців. З моменту призначення розпорядника майном органи управління боржника не мають права приймати рішення: про реорганізацію, створення нових юридичних осіб, філій і представництв, виплаті дивідендів, проведення емісії цінних паперів, виходу із складу учасників боржника юридичних осіб, купівлі у акціонерів раніше випущених акцій.

Мораторій не поширюється на виплати зарплати, компенсації збитку, нанесеного життю і здоров'ю авторської нагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями боржника в процедурах розпорядження майном боржника і санації.

 

Частина II: «Порушення справи про банкрутство господарським судом».

Визнавши обґрунтованими та законними підстави, викладені в заяві, господарський суд впродовж п'яти днів виносить і посилає боржникові, кредиторам, банку, що здійснює розрахунково-касове обслуговування боржника, ухвалу про порушення провадження у справі про ліквідацію  (банкрутство) підприємства, а також за власною ініціативою в порядку, передбаченому Господарсько-процесуальним кодексом України здійснює: накладає арешт на майно і рахунки боржника; накладає заборону здійснювати дії з майном боржника; призупиняє стягнення, оберненого на майнові активи боржника; забороняє здійснювати дії з реорганізації підприємства.

Після отримання відповідної ухвали господарського суду, банк припиняє списання за розпорядженням юридичної особи власника рахунку, за винятком платежів до бюджету і внесків до державних цільових фондів. Для забезпечення виконання ухвали господарського суду на час арешту рахунку банк відкриває юридичній особі спеціальний рахунок.

Законодавство регламентує термін з моменту винесення ухвали до проведення підготовчого засідання господарського суду - 30 днів. В силу завантаженості господарських судів ця стадія може бути досить віддалена за часом від попереднього засідання, і тривати до декількох місяців.

 

Частина III: «Підготовче та попереднє засідання судового процесу в господарському суді».

На підготовчому засіданні суд розглядає заяви кредиторів, відгук боржника та повинен визначити: розмір вимог кредиторів, що подали заяви; дату попереднього засідання господарського суду; дату подання оголошення в пресу для виявлення кредиторів і можливих санаторій боржника; дату скликання перших зборів кредиторів; дату засідання господарського суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, його визнання банкротом і відкриття ліквідаційної процедури, або припинення провадження у справі про банкрутство; необхідність проведення аудиту.

Оголошення в друкарському виданні про порушення справи про банкрутство має на меті виявлення кредиторів, а також осіб, як юридичних, так і фізичних, бажаючих здійснити санацію боржника.

Якщо боржником є державне підприємство, відносно якого прийнято рішення про приватизацію, то суд виносить ухвалу про призупинення процесу приватизації до припинення провадження у справі про банкрутство цього підприємства.

Якщо число кредиторів перевищує десять осіб, через місяць після публікації в пресі оголошення про порушення справи про банкрутство, господарський суд може зобов'язати кредиторів створити комітет.

Попереднє засідання господарського суду.

На попередньому засіданні, розглядається реєстр вимог кредиторів, визначається розмір вимог кредиторів і кількість голосів, що належать кожному кредиторові на загальних зборах кредиторів.

 

 

 

Частина IV: «Ухвалення рішення про санацію, проведення процедури санації».

У випадку якщо поступили заяви від тих, що бажають здійснити санацію підприємства, по клопотанню комітету кредиторів, господарський суд може винести ухвалу про проведення санації.

Санація є сукупністю заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів, і як наслідок, припинення справи про банкрутство складається з декількох основних заходів юридичного і економічного характеру.

Фактично інвестор укладає угоду з кредиторами про переклад на себе боргів боржника взамін на задоволення вимог кредиторів.

 Процедуру санації можна розглядати, як залучення інвестора, що вкладає кошти в поліпшення фінансово - економічного стану боржника, в результаті якого відбувається перерозподіл власності.

 Раніше при процедурі санації фактично відбувався переведення боргу, якщо в процесі по банкрутству кредитори можуть з мінімальними для себе втратами претендувати на задоволення своїх вимог, то при не виконанні санатором умов санації, провадження справи по (ліквідації) банкрутству фірми не поновлюється, а кредиторам надавалося право вимагати виконання зобов'язань санатором у встановленому чинним законодавством порядку.

За новим законодавством передбачена можливість захисту прав, порушених при проведенні санації, в процесі провадження справи про банкрутство. Крім того, передбачена, частина санаційної процедури, можливість продажу майна боржник вже в процесі санації для можливості погашення боргів через відкриті торги. Дещо змінені підстави і порядок визнання недійсними угод боржника.

Можуть бути визнані недійсними угоди боржника:

- із окремими кредиторами, або іншими особами упродовж 6 місяців до ухвалення рішення про санацію, що дає переваги одному кредиторові перед іншими або пов'язані з передачею частки в майні боржника.

- із зацікавленими особами, в результаті яких можуть бути нанесені збитки кредиторам;

Раніше, прийняттям визначення про санацію, господарський суд одночасно припиняв провадження у справі про банкрутство. За новим законом, затвердження судом звіту керівника санацією є основою для припинення провадження у справі про банкрутство. Якщо ж розрахунки з кредиторами не здійснені до закінчення санації, суд визнає підприємство банкротом і відкриває ліквідаційну процедуру. Термін санації - 12 місяців (за рішенням суду може бути продовжений на 6 міс).

 

Частина V: «Мирова угода».

Під мировою угодою мається на увазі, домовленість між боржником і кредиторами відносно розстрочки і списання боргів. Мирова угода оформляється в письмовій формі і може мати місце на будь-якій стадії банкрутства. Текст мирової угоди затверджується господарським судом.

Положення мирової угоди можуть торкатися тільки вимог, забезпечених порукою і вимог другої і подальших черг кредиторів та включати в себе:

- список кредиторів;

- зобов’язання боржника по відшкодуванню витрат;

- заперечення кредиторів, які не голосували, або голосували проти мирової угоди;

Органи податкової служби зобов’язані у такому разі погодитись на списання усієї або частини заборгованості по сплаті податків і обов’язкових платежів, що виникла до 2 років, передуючих поданню заяви про банкрутство, а також розстрочці на б років заборгованості, що виникла упродовж останніх 2 років.

Передбачені випадки визнання мирової угоди недійсною:

- у разі подання боржником невірних відомостей про майно;

- у випадку, якщо виконання мирової угоди приведе до банкрутства боржника;

- у випадках, передбачених ЦК України.

У разі визнання мирової угоди недійсною поновлюється процедура банкрутства і відбувається оновлення списаних або розстрочених боргів. Мирова угода може бути розірвана за рішенням суду, якщо боржник не виконає його умови не менше чим на третину вимог кредиторів, або здійснення боржником дій, що завдають збитку правам і інтересам кредиторів.

 

Частина VI: «Визнання боржника банкротом і призначення ліквідаційної комісії».

Наслідками визнання боржника банкротом і відкриття ліквідаційної процедури являються:

-          завершення підприємницької діяльності банкротом;

-          завершенням технологічного циклу по виготовленню продукції у разі можливості її продажу

припиняється нарахування неустойки, пені, відсотків;

- відомості про фінансовий стан банкрота перестають бути конфіденційними

- укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна третім особам;

- допускається в передбаченому ліквідаційною процедурою порядку;

- знімається арешт з майна банкрота;

- припиняються повноваження органів управління банкрота, а також власника;

- публікація про визнання банкротом в офіційних друкарських виданнях.

 

Після реалізації майна банкрота відбувається задоволення вимог кредиторів:

В першу чергу, відбувається задоволення вимог, забезпечених порукою, потім - витрат на проведення процедури банкрутства, тобто на господарські витрати і діяльність ліквідаційної комісії із стягнення дебіторської заборгованості.

У другу чергу, виконуються вимоги перед працівниками підприємства - банкрота.

В третю чергу, задовольняються вимоги по сплаті державних і місцевих податків, а також обов'язкових платежів до бюджету і вимог органів соціального страхування і соціального забезпечення.

У четверту чергу, задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені запорукою.

У п'яту - по поверненню внесків до статутного фонду підприємства і виплати за акціями членам трудового колективу.

Після цього погашаються усі інші вимоги, причому вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного погашення вимог попередньої черги.

 

Вимоги, заявлені після терміну, встановленого для їх подання вважаються погашеними, так само як і ті вимоги, які не задоволені у зв'язку з недоліком засобів і майна.

 

 

Завантажте наш додаток
"Адвокат онлайн"
Google PlayGoogle Play AppStoreAppStore
Перейти до сайту