ЮРИДИЧНА ФІРМА «K&S partners»
«Наш результат - креативні вирішення ваших питань!»
Укладення договорів (Частина I)

Укладання договору – це досягнення між сторонами у належній формі згоди щодо всіх істотних умов. Стадії: пропозиція укласти договір - оферта, прийняття зробленої пропозиції другою стороною - акцепт. Оферентом і акцептантом йменується сторона, котра зробила пропозицію укласти договір або при­йняла її (відповідно).

Оферта має відповідати наступним умовам. По-перше, пропозиція має міс­тити істотні умови договору. По-друге, вона повинна виражати намір особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зв'язаною договором і запропонованими умовами у разі її прийняття іншою особою. По-третє, вона має бути спрямованою до конкретної особи (де­кількох осіб). Винятком із загального правила є публічна оферта.

За юридичною природою оферта є одностороннім правочином, який з мо­менту отримання його іншою стороною породжує певні юридичні обов'язки для оферента. Так, останній не може відкликати одержану адресатом оферту протягом строку, встановленого для відповіді, як­що інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона зроблена. Але оферта може бути відкликана до моменту або, навіть, у момент одержання її адресатом.

Відповідь на пропозицію укласти договір визнається акцептом, якщо з неї випливає, що є пов­на і безумовна згода акцептанта із запропонованими у оферті умова­ми (ч. 1 ст. 642 ЦК). Відповідь про згоду укласти договір на інших умовах, є згідно зі ст. 646 ЦК відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зро­била попередню пропозицію. При цьому первинний оферент займає місце акцептанта.

Правовий наслідок акцепту - укладення договору пов'язується не з його здійсненням, а саме із своєчасним отриманням оферентом та­кої відповіді. Ось чому особа, яка прийняла пропозицію, може від­кликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це офе­рента до моменту або у момент одержання нею відповіді про при­йняття пропозиції (ч. 3 ст. 642 ЦК).

Якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про її прийняття протягом цього строку (ст. 643 ЦК).  Якщо ж не було вказано строку, своєчасність її отримання визначається залежно від форми оферти. При усній формі оферти договір вважається укладеним, якщо особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявить про її прийняття. При письмовій формі оферти договір є укладеним, якщо особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо даний строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (враховується, зокрема, відстань між сторонами, спосіб спілкування між ними тощо).

Оферент зобов'язаний перед стороною, якій він зробив пропозицію укласти договір, лише протягом строку, необхідного їй для відповіді, одержання останньої із запізненням звільняє оферента від відповідних обов'язків (ч. 1 ст. 645 ЦК). При цьому договір вважається неукладеним. Таким є загальне правило.

Але якщо відповідь відправлена акцептантом своєчасно, але через винні дії установ зв'язку чи з інших причин оферент отримав її із запізненням, у ЦК щодо такої ситуації закріплено наступні правила: 1) якщо оферент негайно повідомить особу, якій було направлено пропозицію, про одержання її відповіді із запізненням, він звільняється від  зобов'язань і договір вважається неукладеним. При невиконанні цього правила договір вважається укладеним і оферент зобов'язаний виконати його або від­шкодувати збитки другій стороні. 2) відповідь, одержана із запізненням, є згідно з ч. 2 ст. 645 ЦК новою пропозицією; при цьому сторони міняються місцями. 3) за згодою оферента, договір може вважатися укладеним, навіть якщо відповідь було відправлено та (або) одержано із запізненням (ч. 3 ст. 645 ЦК).

На договори поширюються загальні правила щодо форми правочинів, закріплені у статтях 205-209 ЦК.

Згідно із ст. 639 ЦК: 1) сторони мають можливість обрання будь-якої форми (усної, письмової, конклюдентної дії, мовчання), за умови, що вимоги стосовно форми договору не встановлені законом. 2) сторонам надається право відступати від вимог закону щодо форми, але лише у бік її «ускладнення»  (ч.ч. 2-4 ст. 639 ЦК).

Місце та момент укладення договору. Згідно зі ст. 647 ЦК, місце укладення договору пов'язується з місцем проживання фізичної особи (місцезнаходженням юридичної особи - оферента, тобто особи, яка була ініціатором укладення договору. Винятки з цього правила можуть бути встановлені сторонами у договорі.

Момент укладення договору пов'язується з тим, яким (консенсуальним чи реальним) є договір, що укла­дається. Моментом укладення консенсуального договору визнається момент одержання оферентом відповіді від сторони, якій направлена пропозиція, про її прийняття (ч. 1 ст. 640 ЦК). Реальний договір є укладеним у момент передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК).

Завантажте наш додаток
"Адвокат онлайн"
Google PlayGoogle Play AppStoreAppStore
Перейти до сайту