Зміст договору

Зміст договору становлять умови, на яких він укладений. Згідно із ст. 628 ЦК умови, що становлять зміст договору, поділяються на два види, а саме: умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними; умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Перший вид умов договору можна йменувати ініціативними, а другий - обов'язковими. Ініціативними є ті, які сторони визначають вільно. Обов'язковими є ті, які стосов­но окремих видів договору закріплені у актах цивільного законо­давства, положення котрих є обов'язковими для сторін з ураху­ванням вимог ст. 6 ЦК про співвідношення актів цивільного за­конодавства і договору.

Існують дві базові моделі правового ре­гулювання договірних відносин - внутрішнє регулювання (саморегу­лювання) та зовнішнє (імперативне, державне) регулювання. Суть першої моделі полягає у тому, що сторони скористалися наданою їм можливістю саморегулювання і обмежили коло умов договору лише ініціативними умовами. Це може мати місце, коли акти цивільного законодавства щодо виду укладеного сторонами договору взагалі не передбачають кола обов'язкових умов, а також і тоді, коли такі умо­ви, хоча і передбачені, але не містять прямого застереження про не­можливість сторонам відступати від даних вимог. Суть другої моделі полягає у тому, що сторони відмовилися від наданої їм можливості саморегулювання і погодилися із зовнішнім (імперативним держав­ним) регулюванням договірних відносин. Безумовно, другою модел­лю охоплюється ситуація, коли акти цивільного законодавства щодо типу (виду) договору, який уклали сторони, не тільки передбачають коло обов'язкових умов, а й містять застереження про неможливість відступу від їх вимог.

Ст. 638 ЦК  як істотну умову будь-якого договору закріплює умову про його предмет та інші умови, які становлять його зміст згідно зі ст. 628 ЦК - визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (з урахуванням правил про співвідношення актів цивільного законодавства і договору, закріплених у ст. б ЦК, або поєднання обох видів умов).

Новий ЦК не закріп­лює як істотні умови договору умови щодо ціни та строків, хоча встановлює у ст. ст. 631 та 632 моделі даних умов, якими можуть ско­ристатися сторони. Ч. 4 ст. 632 ЦК містить правило, згідно з яким, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути виз­начена, виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичай­них цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на мо­мент укладення договору.

На зміст договору  впливають акти органів державної влади, органів влади АРК, орга­нів місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 648 ЦК), типові умови договорів певного виду, оприлюднені у встановленому порядку (ст. 630 ЦК). Наприклад, державні замовлення можуть впливати на зміст договору тільки у випадку обов'язковості їх для сторін (сторони). Згідно зі ст. 2 Закону України «Про поставку продукції для державних потреб» від 22 грудня 1995 р. такі державні за­мовлення є обов'язковими лише для юридичних осіб, заснованих повністю або частково на державній власності, а також для суб'єктів усіх форм власності, які є монополістами на відповідному ринку про­дукції, за умови, що виконання державного замовлення не спричиняє збитків їх виконавцям. Виконання державного замовлен­ня є обов'язковим і для суб'єктів приватного права, що погодилися за власним розсудом бути його виконавцем. При цьому зміст договору (державного контракту), укладеного на підставі зазначеного акта, має йому відповідати.

Типові умови договорів певного виду, оприлюднені у встановле­ному порядку, теж можуть впливати на зміст відповідних умов кон­кретного договору. Такі умови здебільшого стосуються зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Наприклад, постановою Кабіне­ту Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444 встановлені типові платіжні умови зовнішньоеконо­мічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до цих договорів (контрактів), які рекомендовані для застосування суб'єктам підприємницької діяльності. Згідно зі ст. 630 ЦК типові умови є обов'язковими для сторін лише у випадку, коли це встанов­лено самим договором. Якщо ж у договорі не міститься посилання на типові умови, останні можуть застосовуватися як звичаї ділового обо­роту, за умови, що вони відповідають вимогам ст. 7 ЦК, тобто за умо­ви, що вони не суперечать іншим умовам договору або актам цивільного законодавства, які є обов'язковими для сторін. Від типових умов договору, передбачених ст. 630 ЦК, слід відрізняти типові договори, що використовуються при укладенні договорів приєднання, на які правила вказаної статті не поширюються.